Новости туризма 2.0

Акт третій. Дубровник
Ранок зустрів нас у Хорвати. Ми стояли в порту міста Дубровник. У V столітті нашої ери племена слов’ян відірвали цей шматочок раю від Римської імперії та так і лишилися тут. Колись ця місцевість була оточена дубовими лісами, які дали назву місту. Перлина Адріатики, місто-легенда здавна було популярне серед мандрівників завдяки чудово збереженій середньовічній архітектурі. А також фортеці, що виступає бастіонами вдали в море. Це місце — готові декорації до фільмів про європейську історію. Щиро кажучи, я трохи хвилювався при зустрічі з ним, бо пам’ятав про нальоти американської авіації на Дубровник і Спліт. Та хвилювання виявилося даремним — середньовічне місто зовсім не перетворене на руїни.

У Старому місті життя кипить, як і сотні років тому. На перших поверхах житлових будинків працюють ресторани, сувенірні крамниці й пункти обміну валют. Тут напрочуд чисто, адже абсолютно все — від бруківок до будинків — зроблене з мармуроподібного вапняку. В нагірній частині міста зустрічаються невеликі сади. Там туристів значно менше, тому місцеві мешканці почуваються вільніше: біля дверей стоять велосипеди, дитячі візки, а на мотузці між кривулястими деревами сушиться білизна. Квартали міста чітко розділені вузькими вулицями з неодмінними водостоками. У масивності будинків угадується їхнє оборонне значення. Тут як ніде розумієш приказку «мій дім — моя фортеця».

У центральній частині Дубровника можете вільно гуляти вузькими кам’яними вуличками, фотографуватися на тлі веж і вивчати давні горельєфи. Але піднятися на міський мур уже коштує 10 євро. Воно того варте, адже з муру відкривається чудовий краєвид гавані. Площа Старого міста відносно невелика, тож за кілька годин ви можете обійти всю фортецю. При виході з неїє кафе з відкритими терасами. Туристи люблять це місце: поки ви обідаєте, вас обвіває морський бриз, а погляд тішить панорама старовинних фортифікацій.

Арія шеф-кухаря
Якщо сніданок і обід на судні проходив у цілком демократичній обстановці, то до вечері належало вдягатися дещо офіційніше. Жінки нарешті могли похвалитися своїми діамантами, а чоловіки — жінками. Середземноморська кухня була гідна свого звання, а деякі страви викликали особливий інтерес — наприклад, юшка з риби-меча й різноманітні крем-супи.

Однак прощальний вечір на «Опері» перевершив усі сподівання. Крім бездоганної європейської вечері, нас очікувало десерт-шоу від шеф-кухаря. Світло в залі раптом приглушили, і десятки кухарів у білосніжних ковпаках і куртках внесли торти, у центрі кожного шедевру бризкав іскрами феєрверк. Торти проносили між столиками, демонструючи їх, а тим часом зі сцени представляли головного кухаря, під керівництвом якого нам догоджали всі ці дні. Подібних вистав я бачив уже задосить, тож поставився до шоу без належного пієтету. Навіть замовив собі на солодке не рекламований торт, а фрукти.

Та ось моїй супутниці принесли шматочок десерту. Виглядав він багатообіцяюче, а наступні вигуки схвалення з усіх боків підказували, що, можливо, я помилився. І справді схибив: трюфельний торт був не просто смачним — він був незрівнянним! Зробили свою справу дражливий запах очікування від зустрічі з прекрасним, винятково приємний вкус і найтонша гама післясмаку. Змалювати витвір італійського шеф-кухаря так само складно, як станцювати архітектуру, але цей шедевр кондитерського мистецтва я запам’ятав надовго. З легким серцем я дозволив покласти собі ще одну порцію десерту…
 
Акт четвертий. Венеція
У досвітніх сутінках ми ліниво пили каву на 10-й палубі. Повз скляну стіну ресторану десь під нами пропливали вогники Венеції. Здавалося, темно-сині будинки були проколоті світлом зірок, їхні абриси на тлі лілового неба здавалися театральними декораціями карнавалу. Лайнер ішов абсолютно безшумно. Ми пливли на великій висоті уздовж міста.

Промайнула думка, що, мабуть, самі венеційці позбавлені задоволення бачити своє місто в такому ракурсі. Венеція заманювала у свої тенета довірливих пасажирів, обіцяючи повідати їм свої таємниці в обмін на хрусткі євро. І мандрівники, як і сотні років тому, клюнули на цю пропозицію. Опісля ще багато днів поспіль ми розкланювалися на венеціанських вуличках із пасажирами «Опери»…
Завіса.

 Круїз «Панорама Середземномор’я»:
■ путь 2010 року: Одеса-Стамбул(Туреччина)-Катаколон(Греція)-Дубровни (Хорватія)-Венеція(Італія);
■ путь 2011 року доллюсує Барі (Італія) - Пірей (Афіни, Греція) - Ялта.
Наступного року відбудеться лише два круізи - початок 3 та 14 жовтня. Тривалість - 12 днів.
Теплохід “МSС Орега” спущений на воду 2003 року у Франції.

Вартість раннього бронювання-від 1199 євро. Включає проживання у вибраній каюті, харчування на борту, відвідування басейнів, тренажерного залу, спортмайданчиків та інших громадських приміщень судна, послуги вихователів у дитячих міні-клубах, транспортування багажу в початковому та кінцевому портах, користування плавзасобами для посадки і висадки.